Новини

19.09.2018

"Час майстрів" на форумі у Львові!

Не спішіть купувати, спішіть обирати. Настав Час Майстрів!

До зустрічі з 19 по 23 вересня:
1.Львівський палац мистецтв (вул. Коперника, 17), 3 поверх, стенд 418.
2.Торгові намети у подвір’ї Палацу мистецтв та Палацу потоцьких: 41, 42.
3.Торговий намет пл.Свободи 41




Відгуки про книжки 

Ми прагнемо, щоб наші книги    ставали частиною середовища
народження і зростання Людини.  Будемо вдячні за Вашу допомогу.
Створюймо українське разом!





Видавництво «Час майстрів» створює дитячі книжки, що дарують крила, популярність — то другорядне. Ми — шукачі щастя, батьки — професійно працюємо над формуванням світогляду наших дітей за допомогою книжок і радіємо, коли можемо поділитися власними здобутками з такими ж, як ми. Вчимося бути щасливими і дітей навчаємо того ж. Намагаємося зробити книжки витворами мистецтва. Настав час майстрів! 


Останні новини

06.09.2018

Що думають про книжку "Бджоли" ті, для кого пасіка є частиною життя!

Мрії збуваються! Декілька років тому я дізналась про існування дивовижної книги про бджіл. Пйотр Соха та його Pszczoły надовго оселилися в моєму книжковому листі бажань. Я майже готова була купувати їх польською, коли довідалась про існування російського варіанту від видавництва «Самокат». Почала збирати кошти, бо книжка по ціні виходила більше, ніж 500 грн. Аж тут реклама від видавництва «Час майстрів». Півроку очікування, і вже через кілька днів я матиму можливість роздивитися її з усіх боків, погладити корінець, розкласти на ліжку чи підлозі і разом з синами поринути в такий знайомий світ бджіл. Хіба ж може бути інакше в родині пасічника? Пасіка, бджоли – то стійке кохання мого чоловіка, він, навіть, свого часу дипломну роботу по бджільництву захищав.
Починали з двох вуликів і потихеньку вийшли на півтори сотні. Нам є куди рости далі, але… потрібно розуміти навіщо, а головне – для кого.
Колись, подорожуючи Закарпаттям, ми завітали на гостину до тамтешнього пасічника. Я побачила гармонію, до якої тепер намагаюсь дотягнутися. Гармонію родини, коли жінка підтримує чоловіка, а чоловік – жінку, коли діти й батьки разом роблять улюблену справу, коли робота, життя, відпочинок врівноважені й рівно значущі.
То до чого я веду? Без цікавості й любові до бджіл наших синів, без наступників не має особливого сенсу в подальшому розвитку пасічної справи. Тому дитячі книжки про бджіл для нас особливо важливі.
На наших книжкових полицях живуть «Бджолині родичі» О.Ільченка (від Грані-Т), «Бджоли» з серії «Пізнаю світ» (Богдан), «Тоша и пчелы» (оповідь для дітей від компанії Байєр), такі раритети як «Екскурсія на пасіку» П.Шпикули (Веселка, 1960), різні посібники для бджолярів, спеціалізовані журнали, альманахи. Проте всього цього мені постійно не вистачало, хотілось чогось фундаментального, але не зарозумілого, ілюстративно-показового, але не надто схематичного, з не дуже дитячими малюнками, але й без надлишкової науковості.
Чи зможете ви уявити собі, які почуття заволоділи мною, коли я отримала можливість продивитися книгу «Бджоли» в pdf-форматі? Я аж пританцьовувала біля екрану. Які насичені кольори, неймовірні малюнки!
Ця книга на 100% стане популярною в моїх дітей. В ній поєднано стільки наших улюблених тем: бджоли й динозаври, бджоли й Давній Єгипет, бджоли й фури!
Якщо після мого огляду ви вважатиме, що ця книга лише про бджіл і лише для родин, пов’язаних з бджолярством, то я вас запевняю: вона набагато ширша! Книга підійде усім небайдужим до природи, усім, хто з цікавістю розглядає навколишній світ, хто цікавиться історією, біонікою, життям. В ній, навіть, кулінарні рецепти розміщено.Вона майже ідеальна. Будь моя воля, то я додала б відомості про українські музеї бджільництва, такі як: Національний музей бджільництва України (м. Київ), Музей історії бджільництва Середньої Наддніпрянщини (м. Переяслав-Хмельницький), Музей бджільництва Прикарпатського краю (м. Стрий). І трохи заступилась за трутнів. Це ж наші улюбленці. Зовсім вони не лінюхи і крім запліднення приймають участь в терморегуляції бджолиного гнізда.

Чесно кажучи, дуже боялася побачити в книзі грубі помилки, боялася розчарування від перегляду, але нічого такого не сталося. Я з радістю і нетерпінням очікую на зустріч, чого і вам бажаю! (Марія Сухарєва, безможно вдячні вам за враження)



05.06.2018

Опікунська рада книжки «Око вовка»

Опікунська рада книжки «Око вовка» (Д. Пеннак)
Увага! Видавництво «Час майстрів» створює Опікунську Раду, яка має опікуватися книжкою, здатною перевернути уявлення про всесвіт, — повістю «Око вовка» від метра французької літератури Даніеля Пеннака. 
Члени ради з 12 осіб отримають книжку в ПОДАРУНОК. 
Опікуни беруть на себе обов'язок протягом трьох тижнів з моменту отримання видання написати щирий та змістовний відгук на книжку «Око вовка» та розмістити його на своїй ФБ-сторінці з посиланням на видавництво, а також на 4 сайтах (шляхом залишення відгуку на книжку).

11.06.2018 з усіх, хто подав заявку, видавництво на свій розсуд обере 12 опікунів книжки!






Рецензія на книгу Анни Коршунової "Комп і компанія"

"Давно не читала такої світлої, незацукреної й нефальшивої повісті, написаної просто, соковито й чисто"

Рецензія на книгу Анни Коршунової "Комп і компанія" від члена журі Книги року Ольги Герасим'юк.

Щойно Анна Коршунова написала заголовок до першого розділу - а вже вхопила мене за полтавське серце.
Там було про село Брисі. Його немає зараз - розчинилося в назві селища Червонозаводське, яке в руслі декомунізації нині трансформувалося, щоби далеко не ходить, в Заводське.
Але тільки свої знають цей код знищених старих назв і місць. І також це велика радість читати нові книжки, писані прекрасною мовою Полтавщини - батьківщини мови, особливого місця на землі, звідки пішли в світ і не повернулися через серйозні історичні причини великі літературні таланти й генії.
І я вірю й чекаю, що недовикорчувані корені пустять стеблинку крізь століття. І вже пустили.
А Анна порадувала свіжою з'явою - через легку й стрімку оповідь, яка веде тебе світом непридуманих пригод, весело мчить чудесним шляхом через ті Брисі й Млини, й Піски, через полтавські вишневі сади, під шовковиці, що не відчищаються ні з рук, ні з щік, ні з пам'яті, через холоднющі й прозорі річку й ранкові трави, повз смішних тіток Марусину та Клавіатуру Іванівну, паскудного Дрищенка, що насправді Грищенко, повз Кнопулю-свиню вагою з центнер, через горище, де тебе під сволоками затримає раптова пожовкла книжка про Гуллівера - й дорослого це відкине в дитинство, а малого, що давно не брав до рук паперових книжок, раптом присадить на годину за читання.
А ще ці слова й словечка, що лише там почуєш - і музика тих місцевих балачок, і великорозумні сентенції тих місцевих мудрагелів, і "аварійна коза" й півень Хоттабич, що стереже двір, як пес, і вивергає з себе такий знайомий з дитинства бойовий клич, що нагадує "одночасно скрип дверей, відкашлювання курця зі стажем и рохкання кнура"!
Анна Коршунова написала для школярів повість "Комп і компанія" - у серію "Рекомендуємо прочитати", яку веде видавництво "Час Майстрів" під гаслом "Ми прагнемо, щоби наші книги ставали частиною середовища народження і зростання Людини".
Давно не читала такої світлої, незацукреної й нефальшивої повісті, написаної просто, соковито й чисто
Повість переконливо служить цій меті. Спершу можна було очікувати, що це буде дидактика про "діти, геть від комп'ютерів" - адже цю проблему всі намагаються якось вирішити, безуспішно, але лише намагаються й нічого особливо оригінального не пропонують як аргумент.
Напевне, особливих аргументів і немає - тим більше, що дорослі абсолютно залежні від комп'ютерів також, просто їх нікому від них відганяти.
І ця битва безперспективна. Інша річ, що життя поза монітором можна так смачно описати й так ним захопити, що школяр-читач (навіть якщо він прочитає цю книжку колись онлайн) цілком може кинути в мережу хештег #вреалікруто.
Це при тому, що в реалі герой Владик потрапляє в таки реал - із тими, хто задля зиску під'юджує вбивати худобу, хто краде шкільне майно, з правдою непростого життя жінки, що сама піднімає сина, хворого на ДЦП, з немічною старістю, з "городськими" маргіналами ітд, з усим, що насправді буває в цьому реалі, до якого часом неготові самі дорослі, від чого й утікають в віртуальні сфери.
У той справжній світ доведеться все одно вийти з дому, як би не ховався у мережах. І добре би вийти туди сильним.
Для цієї потреби може дуже стати в пригоді "Комп і компанія". Її авторка дивовижно вміє зробити реал позитивним з усією його правдою.
Вона веде своїх ще незіпсованих життям героїв світлою стороною вулиці - і вони вчаться думати й діяти, як хороші люди. На деяких сценах не втримаєш сліз - так це просто й по-людськи.
Таки це книжка з середовища народження Людини. Підтверджую - давно не читала такої світлої, незацукреної й нефальшивої повісті, написаної просто, соковито й чисто.
За таким дитинством можна буде скучать, коли виростеш.

(Ольга Герасим'юк)

http://chasmaistriv.com.ua/catalog/451/5062/



Логин:
Пароль:
Регистрация
Забыли свой пароль?
Войти как пользователь:
Войти как пользователь
Вы можете войти на сайт, если вы зарегистрированы на одном из этих сервисов:
Регистрация
Логин (мин. 3 символа):*
Пароль (мин. 6 символов):*
Подтверждение пароля:*
Адрес e-mail:*
Имя:
Фамилия:
Защита от автоматической регистрации
CAPTCHA
Введите слово на картинке *:

Пароль должен быть не менее 8 символов длиной, содержать латинские символы верхнего регистра (A-Z), содержать латинские символы нижнего регистра (a-z), содержать цифры (0-9).

* - обязательные поля

Авторизация