20 серпня 2015 року в наших ЗМІ і соціальних мережах вибухнув мегаскандал з приводу підручника «Російська мова: 9 клас» від видавництва «Час майстрів». Уже п’ять років цей підручник використовують у школах, і ось на п’ятому році «прокинулася» одна людина з 40 мільйонів українців, відкрила підручник і виявила в ньому щось дуже СТРАШНЕ. Таке, що шкодить українській державі. На жаль, конкретних зауважень до змісту на форумі викладено не було, крім того, що підручник містить герб Російської Федерації (Нехай шановні форумчани переглянуть підручники з іноземних мов і порахують, скільки там «зазіхань» на незалежність України з боку гербів та прапорів інших держав. Причому на всю обкладинку). З повідомлень на форумі зрозуміло, що зміст підручника взагалі почали вивчати вже тільки після того, як розгорівся скандал. Помітно, що читався підручник цензорським оком. Це око побачило російську пропаганду в текстах російськомовних українців М. Гоголя, О. Потебні, К. Паустовського, В. Катаєва, М. Башкірцевої та ін. Годі вже говорити про імена російських класиків О. Пушкіна, Ю. Лермонтова, А. Чехова, захисника українства академіка Д. Ліхачова. Залунали заклики під гаслом боротьби з «Русским миром» заборонити не тільки російську мову, а й говорити про російську культуру, більш того — слід принижувати її. «Патріотам» у кращому випадку подавай чисту російську орфографію і граматичні правила — і це все. Сумна перспектива…  Цитуючи Ліну Костенко, «патріоти» пропонують «лукаву, найпідступнішу форму несвободи, одягнуту в національну символіку, зацитькану національним пафосом, вдекоровану атрибутами демократії».

Працювати над навчально-методичною літературою з російської мови ми почали ще в 2002 році, коли у школах взагалі позбавлялися цього предмета. Російську мову було усунено з обов’язкового вивчення. З повагою до половини населення, яке є російськомовним, з розумінням економічних і культурних перспектив співпраці з Росією ми створювали навчальні посібники для вивчення російської мови у школах з навчанням українською мовою, які вважаємо необхідними для українців. Наше видавництво вірить у таку необхідність. Спочатку нашими зусиллями було створено програму вивчення російської мови як факультативного курсу, якій МОН надало гриф й прийняло до використання. Згодом до цієї програми було створено відповідні посібники. Наступним нашим досягненням було створення основної програми з вивчення російської мови в українських школах, яку МОН прийняло до інваріантної складової навчального процесу як іноземну. За цією програмою українські видавництва почали створювати підручники, тож і ми створили свій перший підручник для ЗОШ з навчанням українською мовою, за державний кошт він вийшов величезним накладом і посів місце серед основних шкільних підручників. Потім вийшов підручник для 6-го класу, 7-го класу і так до 11-го. Зараз триває їх удосконалення, адаптація до нової програми і перевидання. Як вам вже зрозуміло, наше видавництво друкує підручники «Російська мова» для всіх класів — з 5 по 11, тому радимо «небайдужим» оглянути не тільки 9-й клас, а й інші. 10 років наполегливої праці, долання бюрократичних бар’єрів — ось що стоїть за цими підручниками.

Підручники мають високий рейтинг у середовищі фахівців, вчителів російської мови, оскільки в них використано новітні педагогічні технології з опорою на вивчення не тільки мови (граматики, правопису тощо), а й життєзнавства, культурознавства та країнознавства. Крім того, підручники сповнені українознавчою тематикою, послідовно проводяться українсько-російські історичні і культурні паралелі. Оригінальна структура, нетрадиційний підхід до навчання мови, пов’язаність із сучасним життям — все це зробило їх цікавими для учнів і зручними для користування. Автори підручників — висококласні фахівці, висококультурні люди, еліта українського народу.

В цьому році вперше за всю історію України МОН провело відкритий конкурс, і самі вчителі вирішували, за яким підручником вони хочуть навчати дітей. Серед п’яти поданих на конкурс саме підручник «Російська мова: 7 клас» за редакцією Н. Ф. Баландіної значно відірвався від конкурентів: його було обрано для 40000 школярів серед 77000 тих, хто вивчає російську мову з 1-го класу. Тобто вчителі обрали саме цей підручник. Треба віддати належне МОН: попри порушення усіх процедур, воно до абсурду пильно вивчає наші підручники, видивляючись там пропаганду. Принагідно пригадується і минулорічна тяганина з підручником для 6-го класу, «рецензування» якого тривало цілий рік і заслуговує на окрему історію. Наприклад, нас змусили вилучити тезу, що російська, українська і білоруська мови — близькоспоріднені, бо начебто цим стверджуємо тезу про спільну колиску трьох слов'янських народів; закреслювали тексти, наприклад, про те. що в нас в Україні розмовляють і українською, і російською мовами; навіть, здавалося б, нейтральний текст про "рябину" (горобину) пропонували замінити на текст про калину. 

Ми народилися в країні, де традиційно розмовляють двома мовами. І від цього нікуди не дітися. Більшість українців не ділить людей за мовним принципом на злих і добрих. Працівники нашого видавництва, приїжджаючи до Харкова, Одеси, Дніпропетровська, Запоріжжя, не знеславлюють місцевих жителів. У нас інший світогляд — ми любимо і шануємо всіх. Місія видавництва — створення дитячої книжки, необхідної для еволюції душі. Ми робимо це для юних українців, і двома мовами. Усі книжки випускаємо українською і російською. І наші книжки в Україні купують «50 на 50».

Україна пов’язана з Росією і культурно, і економічно, і ментально. Нам вигідно мати партнерські стосунки з сусідньою державою. Українські книжки добре продаються в Росії. А ось в Європі продати українську книжку в стократ складніше. Величезна кількість інвестицій в український бізнес надходить з Росії. Нам, українцям, вигідно знати і російську мову, і російську культуру; вигідніше навіть, ніж англійську чи китайську. В Україні є місце російськомовним людям, і це питання регулюємо не ми, не ви, і не Президент, бо у всьому провидіння Господнє. Як казав один мудрець, немає поганих і гарних, є ті, хто зрозумів, і ті, хто не зрозумів. Головне — це діяти так, щоб любові у нас ставало більше. Розумний Всесвіт чуйний до людини, огортає її турботою. Людина створена для генерації любові; якщо вона почала генерувати негатив, то Всесвіт присилає їй на допомогу своїх вчителів, якими можуть бути хвороби чи життєві події, а народи вчить війна. Війну використовують можновладці, але вони не можуть створити причину для неї. Причину війни створюють думки критичної маси народу. Іноді, щоб навчитись прощати і любити, треба переродитись. Я вірю, що в усьому є Господь. І якщо ти чогось не сприймаєш, то втрачаєш віру, бо віра — це прийняття.

Напевно, є думка, що підручник "Російська мова" не повинен популяризувати російську культуру і знайомити з країною, в якій ця мова є державною, бо ця країна зараз воює з Україною. Тоді виходить, що він має принижувати російську культуру і словом не обмовитись, яка вона — та країна, де люди розмовляють російською. Але наше видавництво навіть у такий час вважає, що в підручнику з вивчення російської мови слід дітям показувати кращі досягнення російської культури і знайомити з іншою державою. І я припускаю, що є думка, що Україні взагалі не потрібні такі підручники і що українцям не потрібно знати «мову окупантів». Я не стаю на захист держави Росії. Будь-яка держава для мене — це інструмент насилля над людьми. Хоч своя, українська держава, хоч російська, все одно це насилля. Але я розумію, що культура народу нашого зараз на такому рівні, що йому потрібен вчитель у вигляді держави — жорстокої, бездушної, корисливої, цинічної, лицемірної української держави, і на це воля Божа.

Війну треба погасити у своєму серці, вийти з протистояння. Головне — це діяти так, щоб любові у світі ставало більше. Створюючи підручник «Російська мова» для українських шкіл, ми даємо людям право вільного вибору, ми проявляємо турботу про російськомовний контингент України, і кількість любові збільшується. А коли ми принижуємо інший народ, виявляємо до нього неповагу, виливаємо гнів, образу, ненависть, ми збільшуємо кількість негативу і зменшуємо кількість любові. За такі дії настає відповідальність, але не перед людьми, а перед Всесвітом. Негатив притягує вчителів, і вчителі приходять, щоб врятувати наші душі. У Всесвіті все з любов’ю діється, навіть війни приходять заради спасіння.

У такий нелегкий для країни час ми співчуваємо всім, хто відчуває у серці образу. Ми розуміємо, що будь-який натяк на російське в багатьох викликає агресію. І наш підручник — наче спусковий гачок, привід, щоб вилити ненависть, що накипіла у серцях. Саме цей негатив і є причиною війн.

Разом з тим ми радіємо, що в країні люди відновлюють мову прабатьків, повертають свою культуру. Любити Україну — це патріотизм, поливати брудом інший народ, принижувати його, насміхатися над його державою і державними символами — це лжепатріотизм, руйнівна сила.

Ми стоїмо на позиції допомоги людям: хоч російськомовним українцям, хоч україномовним. Ми вчимося любити і працювати заради любові. І нумо менше руйнувати і критикувати, а більше будувати, створювати.

Для нас патріотизм — це бути українцем і розмовляти багатьма мовами, бути розумним, освіченим, духовним, мати повагу до сусідів. Патріотизм — це створювати українські товари високої якості, щоб їх купували і в Росії, і в усьому світі. І через обмін поширювати свій світогляд, свою культуру. Патріотизм — це не цькувати, а виявляти толерантність різними мовами — англійською, французькою, російською. Патріотизм — це знання і повага до культури сусідів, знання їхньої мови, вільне володіння близькими мовами, як це вміє більшість українців — насамперед науковців, педагогів, діячів культури, підприємців, політиків. Усіх патріотів закликаємо діяти, творити і популяризувати свої досягнення, а не сіяти злобу, ненависть.

Наше видавництво пишається тим, що на всіх книжках задекларовано "ЗРОБЛЕНО В УКРАЇНІ". Тож підтримуймо один одного, а не цькуймо.

Директор видавництва «Час майстрів»                                       Симоненко О.В.