— Я дуже люблю осінні похмурі дні, — сказав Їжачок. 
— Сонечко тьмяно світить, і так туманно-туманно...
— Спокійно, — сказав Ведмедик.
— Ага. Начебто все зупинилося й стоїть.
— Де? — запитав Ведмедик.
— Ні, взагалі. Стоїть і не рухається.
— Хто?
— Та як ти не розумієш? Ніхто.
— Ніхто стоїть і не рухається?
— Ага. Ніхто не рухається.
— А комарі? Он як літають! Пі-і!.. Пі-і!.. — і Ведмедик замахав лапами, показуючи, як летить комар.
— Комарі тільки ще дужче, — тут Їжачок зупинився, щоб дібрати слово, — відтіняють непорушність, —
нарешті сказав він.

"Їжачок у тумані" (С.Козлов)