З інтерв'ю із професором Френсісом Макглоуном

Наша шкіра — найбільший орган людського тіла, що захищає нас від зовнішнього світу. Поверхня шкіри щільно заселена нервовими закінченнями різних видів, що сигналізують мозку про температуру, тиск, біль, свербіння й доторк. Ми багато знаємо про шкіру, але, як виявляється, вона дотепер залишається для нас терра інкогніта. Нещодавно вчені виявили ще один тип нервових волокон, які реєструють тільки повільні й ніжні дотики й погладжування,надсилають їх у мозок, і в нас виникають приємні відчуття. Вони, у свою чергу, слугують винагородою й заохоченням фізичного контакту між людьми, забезпечуючи основу для формування й підтримки соціальних зв'язків і прихильності. Виявляється, такі погладжування обробляються насамперед емоційними регіонами мозку, а не сенсорними. Фізичні дотики, виявляється, можуть передавати більше емоційної інформації, ніж слова.

Дослідження Майкла Міні показали, що вилизування й вичісування в щурів визначають розвиток молодих щуренят. Ті, що одержують це в достатній мірі, — соціально стабільні, стійкі до стресу й менш агресивні. Щуренята, яких не пестили, — пряма протилежність. Ми припускаємо, що ця материнська ласка — доторки, почісування і вилизування відіграють критичну роль у соціальному розвитку й захисті від стресу в дорослому житті.

Важливе питання — чи одержують наші немовлята й діти сьогодні стільки ж ласки й доторків, як раніше? Тиск суспільства й прагнення до володіння матеріальними цінностями призводить, серед іншого, до того, що багато парвіддають дітей усе більш раннього віку в садочки і ясла, де діти не можуть в достатній мірі одержати тактильні відчуття для свого мозку, що розвивається.

Приблизно з п'ятого місяця плід людини покривається особливими волосками, лануго, які зазвичай зникають до народження, але іноді й після, через кілька місяців. Ми припустили, що одна з функцій цих волосинок в утробі матері — відчувати масажувальні рухи амніотичної рідини і розвивати нервову систему за допомогою нервових закінчень на шкірі.

 Є гіпотеза, що тактильні відчуття дозволяють мозкові плода зрозуміти, що в нього є тіло. Ми вважаємо, що це важлива й критична стадія в соціалізації мозку, що розвивається. Мозок, не одержавши чогось у потрібний час, продовжує свій розвиток, але чогось уже не повернути. «Гра» — ключовий фактор в історії соціальних доторків, і насамперед, немовлятам і дітям треба надати достатньо турботливих дотиків, а по-друге, слід заохочувати їх створювати тактильні контакти через ігри й вибудовувати відповідні соціальні відносини. Дотики — це клей, який з'єднує нас усіх разом.

Ми побачимо ще багато відкриттів у цій сфері найближчим часом. А поки нам варто зрозуміти, наскільки ми недооцінюємо роль соціальних доторків як для розвитку мозку, так і для розвитку соціальних відносин. Нам усім потрібно більше доторків і погладжувань.