Опікунська рада книжки «Око вовка» (Д. Пеннак)
Увага! Видавництво «Час майстрів» створює Опікунську Раду, яка має опікуватися книжкою, здатною перевернути уявлення про всесвіт, — повістю «Око вовка» від метра французької літератури Даніеля Пеннака. 
Члени ради з 12 осіб отримають книжку в ПОДАРУНОК. 
Опікуни беруть на себе обов'язок протягом трьох тижнів з моменту отримання видання написати щирий та змістовний відгук на книжку «Око вовка» та розмістити його на своїй ФБ-сторінці з посиланням на видавництво, а також на 4 сайтах (шляхом залишення відгуку на книжку).
Усіх охочих стати опікуном книжки просимо заповнити анкету за посиланням: https://docs.google.com/forms/d/e/1FAIpQLSfnhSKOzzF_nw2ctX9WJPqFDzKifw9PR67yHJ1dsZFG-t_4-A/viewform?...

11.06.2018 з усіх, хто подав заявку, видавництво на свій розсуд обере 12 опікунів книжки!

Даніель Пеннак — видатний французький письменник, сценарист, автор першої Декларації прав читача (її було сформульовано в есе «Як роман»).  Свого часу Пеннак був найбільш "продаваним" письменником у Франції, його книжки здобули італійську премію Il Premio Grinzane Cavour, британську  Marsh Award for Children's Literature in Translation, французьку  Prix Théophraste-Renaudot; мультфільм за його сценарієм  відзначений премією "Сезар".  Повість «Око вовка» ("L’Oeil du loup")  екранізовано у Франції, перекладено  англійською, німецькою, російською, іспанською, італійською... І нарешті українською мовою.
Полярний вовк із паризького зоопарку вже понад десять років дивиться на все, що відбувається навколо, лише одним оком. Якось до його клітки приходить хлопчик-сирота. І навіть в одному вовчому оці він читає біль і страждання. Хлопчикові небайдужа доля полярного вовка, тож він теж заплющує одне око і починає розповідати історії: сумні, веселі, захопливі… такі, що відкривають полярному вовкові нові грані світу і ставлять перед ним питання, над якими він раніше не замислювався.
«Тож його здорове око просто скаженіє. А з-під шраму на пошкодженому оці за мить з’являється сльоза. Та вовк плаче не від болю — це сльози безсилля, а ще — гніву.
Аж раптом хлопчик робить дивну річ, яка заспокоює вовка, сповнює його довірою. Малий заплющує око. Тепер вони можуть дивитись один на одного — око в око — посеред порожнього і мовчазного зоопарку. Перед ними — безодня часу"(с)